МИХАСИК

Михасик народився в січні 2014 року в невідомому місці і був проданий приватним особам. Михасик був контактною іграшкою, аби розважати відвідувачів у ресторанному комплексі у Хмельницькій області. Поки був малий та беззахисний — всі йому раділи. Адже зробити фото чи погладити дитинча приємно. Неважливо, чи йому хочеться відпочити чи до мами. А коли він підріс і став небезпечним його закрили у металеву коробку два на два метри. Там він і сидів наступні роки — без водойми, без барлогу, замурований в темряві металевого боксу і в морози і в спеку. Ведмеді погано переносять неволю і зазвичай починають демонструвати стереотипні рухи, нервувати, калічити себе. А Михасик обрав інший спосіб спротиву. Він впав в апатію і відмовився жити. Відвідувачі ресторану побачили ведмедя, що сидів цілими днями, втупившись у стіну і не виявляв цікавості до життя. Почав відмовлятись від їжі. Люди почали скаржитись і власники прийняли рішення передати тварину до реабілітаційного центру. Ми одразу погодились. Михасик приїхав до нас 14 вересня 2017 року і у віці 4.5 років у нього почалось нове життя. Перший тиждень він боявся вийти з адаптаційного боксу у вольєр. Дивився на водойму і траву, але настільки звик жити у обмеженому просторі, що не міг уявити, як це — гуляти під небом. А потім наважився і почав досліджувати вольєр. Особливо йому сподобалось плавати. Михасика стерилізували, полікували його. Адже аналізи показали проблеми з печінкою та шлунком. Тож підібрали йому раціон та підтримуючі препарати. Через рік врятували півторарічну Любоньку і ми вирішили соціалізувати їх. Поступово вони знайомились і стали жити разом. В 2020 році вони переїхали разом з усіма іншими під Київ і знов оселились разом. Вони зимують разом, граються разом, плавають разом. А коли і що вони роблять разом — вирішує Люба. І Михасик повністю їй довіряє.


ЛЮБОЧКА

Любонька народилась в зоопарку на Волині 30 січня 2016 року. Її відняли у матері і продали в родину циркових артистів. Ті експлуатували малу в шоу, змушували виступати на дитячих святах і в цирку. А жила вона в металевій клітці надворі. Любі було дуже важко. Вона була в постійному стресі. Тому що вона сумувала за мамою. А ще поруч в сусідній клітці жив дорослий ведмідь і Люба його боялась. Ведмежата проводять з мамою в природі два-три роки і уникають чужих дорослих ведмедів. Коли ми побачили Любу вперше — вона постійно кричала і билась о грати. На щастя циркові артисти вирішили припинити виступати з хижаками. Тому Любу і Сина передали добровільно в наш реабілітаційний центр 17 вересня 2018 року. Їй тоді було півтора роки. Люба спочатку всього боялася і постійно ховалась в барліг. А потім ми познайомили її з Михасиком. Михасик став їй найкращим другом. Тепер щаслива парочка живе разом. Михасик стерилізований адже ми не розмножуємо ведмедів, проте це не заважає коханню. Люба виявилась леді з сталевим характером. Вона слідкує аби Михасик приділяв їй увагу, ревнує до інших. Вона кокетує з іншими ведмедями через огорожу. Люба готує зимовий барліг заздалегідь. Сама збирає і готує підстилку. Люба виросла у вільну і красиву ведмедицю.


СИНОЧОК

Синочок народився 25 лютого 2010 року у невідомих власників і потім прожив майже 9 років в клітці у родини циркових артистів. Просто посеред двору серед міста Ніжин. Його використовували для шоу, вистав. Все життя було на колесах. А його домом була металева клітка у 4 квадратних метри. На щастя власники вирішили припинити вистави з хижаками і добровільно передали нам Синочка та Любу 17 вересня 2018 року – обох ведмедів, якими володіли. Ветеринари зробили огляд і виявили серйозні проблеми з серцем. Він також пошкодив собі зуби через металеві грати. Тому ми приділили дуже багато уваги його лікуванню і зараз він отримує підтримуючі препарати. Після прибуття у притулок Син не наважився вийти сам у вольєр. Йому було страшно. Тому ми діждались запланованого візиту стоматолога і після лікування винесли його сплячим під анестезією. Прокинувся він на траві під деревом і вперше побачив траву і листя. Синочок любить гратися з колодами. А ще він сам переоблаштував собі барліг. Він викопав всередині канавки для відводу води, змінив висоту стінок і ширину входу.


ЧАДА

Чада – рідкісний підвид бурого ведмедя – тянь-шаньський. Ці тварини внесені до Міжнародного Червоного списку, як зникаючий підвид. В дикій природі їх залишилось всього біля тисячі. Чада народилась на Різдво 24 грудня 1998 року. Її батьків привезли ще за Радянського союзу з дикої природи Середньої Азії та розподілили по комунальних підприємствах – цирках та зоопарках. З раннього дитинства Чада потрапила в Укрцирк та провела більшу частину свого життя на колесах, мандруючи гастролями. Потім дресирувальниця продала вже непотрібну Чаду сторонній людині для пересувних циркових шоу. А він врешті решт покинув її просто у малій іржавій клітці на промисловій зоні передмістя Києва. Там ведмедиця провела 7 років. Потім Чаду помітили активісти і звернулись в тому числі до нас. На той час місця не було, тож Чаду забрали на перетримку до приватного звіринця. Там її не ображали, годували, але умови утримання все ж не були прийнятними для ведмедя. Нарешті 16 липня 2019 року Чада приїхала до нас у Білу скелю. Після років у цирку в неї дуже поганий зір і майже немає зубів. Чада мала важке життя, але залишилась бійцем. І стала зіркою нашої ведмежої родини через свій характер і жагу до життя.